О счастье:
«Щастя – це насолодження без каяття…”

“Если когда-нибудь, гоняясь за счастьем, вы найдете его, вы, подобно старухе, искавшей свои очки, обнаружите, что счастье было все время у вас на носу».

О себе:
«Мені не шкода людей, і я ніколи не намагаюся їх жаліти, адже жалість робить їх лише слабшими, й після кожної невдачі вони будуть чекати на співчуття, а це вбиває в людині гарні якості. Можу допомагати словом, ділом але не співчуттям.
І не люблю показувати свої слабкості. В мене може боліти усе тіло, але про це не дізнається ніхто: не люблю співчуття в мою адресу. Просто розумію, що людям до мене все одно – у кожного своє життя зі своїми проблемами, а їхнє співчуття – це лише правила хорошого тону”.

“Я не вірю в існування справжньої дружби, а лише у товариські відносини. Це судячи по собі, а люди всі одного складу. Ми не здатні брати на себе тягар чиїхось таємниць, ми мінливі, зрадливі, і, перш за все, думаємо про себе, а не про когось. Такими нас зробило життя. Багато письменників і філософів стверджували, що справжня дружба – це ліки від багатьох хвороб, та часи змінюються, так і змінюється це твердження. Я завжди допоможу, віддам останнє, але ніколи не хочу бути справжнім другом. А відтак матиму і менше ворогів”.

О гениях:
“Та зовсім недавно я зрозуміла, що геній – це не якесь абстрактне поняття, а лише людина-професіонал своєї справи, тому не так і тяжко досягнути цього звання. Але щоб стати професіоналом, потрібно багато зусиль, адже таланту дається один відсоток, все інше – твій власний піт”.

Состояние: тупиковое… со многим не согласна, но это лишь моё мнение…